Поради батькам: які критерії розвитку дітей до року
Кожна дитина – це індивідуальність, зі своїм темпом розвитку та зі своїми досягненнями і поразками. Звичайно, кожній мамі хочеться, щоб її дитина якомога швидше сіла, почала повзати, ходити, розмовляти, розрізняти кольори та інше. Особливо, якщо у знайомої дитина такого ж віку, як і її малюк, а вміє вже значно більше. Не потрібно поспішати, дитина поступово з усім впорається, можливо, трохи пізніше, ніж інші діти. Але все ж існують певні критерії розвитку дітей, на які можна орієнтуватися.
Приблизно в рік дитина може
Гра:
полюбляє, коли її лоскочуть, гратися в хованки;
- намагається наслідувати за дорослим рухи у віршиках-потішках (плескає в долоні);
- виконує маніпулятивні дії з іграшками (трясе, стукає, кидає, крутить);
- шукає іграшку, яка захована на очах дитини (під ковдрою, хустинкою).
Соціально-емоційна сфера:
- насторожено ставиться до незнайомих дорослих;
- плаче, коли мама залишає її;
- реагує у відповідь на висловлювання дорослого (посміхається, киває головою, плескає в долоні, лепече тощо);
- дає, приносить дорослому книжку, дивлячись на дорослого, якщо хоче послухати казку;
- разом із дорослим спостерігає за явищами, діями (дивиться туди, куди дивиться дорослий, переводить погляд з дорослого на іграшку);
- вказує на щось дорослому і спостерігає за його реакцією, чекає від нього відповіді.
Мовлення:
- продовжує користуватися лепетом, граючись з іграшками, привертаючи увагу дорослого, відповідаючи на звернення дорослого;
- користується першими словами «мама», «папа», «дай»;
- виконує прості прохання дорослого (показує пальчиком «Де мама?», «Дай іграшку», «Обніми тата»);
- користується жестом «ні», щоб висловити відмову, махає «пока»;
- дивиться на дорослого, намагається повторювати прості слова за дорослим;
- користується вказівним жестом, щоб привернути увагу дорослого;
- розуміє прості інструкції (наприклад, «дай», «кидай», «плескай»).
У два роки дитина
Гра:
- з елементами сюжету: катати машинки по доріжках, саджати до них пасажирів, ставити у гараж тощо;
- годувати ляльку, розчісувати, класти спати;
- запрошувати дорослого у свою гру;
- грати з піском: наповнювати форми, ліпити паски;
- дотримуватись черги у грі з дорослим (наприклад, будувати вежу з кубиків);
- може розкласти предмети двох кольорів у ємності , відповідні за кольором;
- котить машинку, м’ячик дорослому, чекає його назад;
- малює, може повторити за дорослим прості рухи (поставити крапку, провести лінію);
- наслідує за дорослим дії у грі;
- спостерігає, як дорослий грає з новою іграшкою, може повторити дії за дорослим.
Соціально-емоційна сфера:
- радіє, коли мама/тато повертаються додому;
- запрошує дорослого приєднатись до своєї гри (котити один одному м'ячик, машинки, грати з піском, малювати тощо);
- розділяє власний успіх з дорослим;
- посміхається, переводить погляд на дорослого, очікуючи заохочення;
- просить допомоги, приносячи предмет дорослому;
- може слухати розповідь з простим сюжетом, розглядаючи картинки у книзі;
- на прохання дорослого може показати частини тіла та знайомі картинки у книжці;
- повторює прості рухи за дорослим у віршиках, танцях;
- спостерігаючи за грою інших дітей, підключається у паралельну гру;
- у спілкуванні з дітьми застосовує жести та прості слова.
Мовлення:
- користується словами, може поєднати їх у словосполучення («Мама дай», «Тато відкрий»);
- може імітувати звуки тварин;
- може покликати маму;
- коли запитують «Де?» і називають ім’я малюка – показує на себе;
- може виконати складне прохання дорослого («Принеси червоне відерце», «Дай синій м'ячик»);
- користується жестами та промовляє слова вітання/прощання;
- намагається повторювати за дорослим нові слова.
Самообслуговування:
- самостійно їсть ложкою, може пити з чашки;
- може показати дорослому, що хоче скористатись горщиком;
- може зняти розстебнуту куртку, може одягти шапочку.
У три роки дитина
Гра:
- намагається проявляти ініціативу у грі;
- виконує певну роль (під час гри вона може бути «мама», «лікар»);
- розуміє, яка її роль у грі;
- фантазує у грі (введення казкового персонажа);
- наслідує інших дітей чи дорослих (в будь-яких іграх);
- дотримується правил у активних іграх;
- складає з кубиків будинок, паркан, машину, місток (дивлячись на еталон, зображення в книжці, за мовною інструкцією, за задумом).
Соціально-емоційна сфера:
- дитина радіє схваленню;
- проявляє ініціативу, самостійність в діях;
- відчуває радість, коли вдалось щось здійснити, чогось досягти;
- виявляє почуття гордості за себе («краще за всіх бігаю»), за батьків («тато найсильніший», «мама найкрасивіша»);
- допитлива;
- володіє невербальними засобами емоційного контакту: власні почуття виявляє поглядом, мімікою, жестами, виразними рухами;
- описує словами власні емоційні стани: «сміюся», «боюся», «замерз».
Мовлення:
- використовує складні речення для спілкування;
- застосовує різні слова, щоб описати власні бажання, почуття, враження;
- висловлюється простими, граматично оформленими фразами;
- коментує власні дії;
- ставить питання пізнавального характеру: «Де?», «Куди?», «Чому?», «Коли?» та інші;
- правильно відтворює почуті від дорослих незнайомі слова, фрази;
- легко розучує вірші, пісеньки, може переказати казку або її частину;
- значну кількість звуків вимовляє правильно (голосні і прості приголосні);
- може казати «дякую», а також слова привітання, прощання.
Самообслуговування:
- одягається та роздягається самостійно, з певною допомогою батьків;
- знає, для чого потрібні певні предмети, де вони знаходяться;
- виконує доручення з декількох дій (віднеси, постав, принеси);
- може самостійно вимити руки з милом, вмитися, скористатися рушником;
- користується носовою хусткою;
- контролює власні фізіологічні потреби;
- їсть акуратно.
Дитина у віці від 4 до 5 років може:
- визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;
- знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);
- знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;
- розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;
- порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;
- знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);
- складати за зразком споруди з конструктора;
- складати розрізану картинку з 8–10 частин;
- будувати речення з 10–12 слів;
- знаходити предмет за описом (яблуко — кругле, солодке, жовте);
- самостійно складати опис предмета;
- розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);
- знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;
- відповідати на питання й правильно їх ставити;
- переказувати зміст почутої казки чи оповідання;
- розповідати напам'ять кілька віршів;
- розрізняти праву й ліву руку.
Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.
Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.
У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.
Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4–5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.
Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.
У віці 4–5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються — вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про які знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.
Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
-
- У вихованні дитини застосовуйте почуття гумору — це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.
- Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати – обов’язково обґрунтуйте свою відмову.
- Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому що діти наслідують поведінку своїх батьків.
- Батькам важливо пам'ятати, що законів і заборон не повинно бути занадто багато. Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.
- Обов’язково дотримуйтесь тих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.
- Не перевантажуйте совість дитини. Пам'ятайте — надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.
- Надайте дитині можливості прояву її творчості та можливість самореалізації.
- Обов’язково хваліть за творчу роботу (малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесь будь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.
- Забезпечте дитині можливість гратися з іншими дітьми — така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.
- Пам'ятайте, що дитина вже здатна досить довго і з захопленням займатися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.
- Слід пам’ятати, що у віці 4–5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.