A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Комунальна установа "Інклюзивно-ресурсний центр" Турійської селищної ради Волинської області

Особливості навчання та виховання дітей з порушеннями слуху

Дата: 21.09.2020 12:05
Кількість переглядів: 3029

 

Слух є здатністю організму сприймати і диференціювати звуки за допомогою звукового аналізатора. Ця здатність реалізується через слухову систему або слуховий аналізатор людини, який являє собою сукупність нервових структур, що сприймають і диференціюють звукові подразнення і визначають напрямок і ступінь віддаленості джерела звуку, тобто які проводять складну слухову орієнтацію в просторі. Звук має амплітуду, інтенсивність і тривалість.

Рівень інтенсивності різних типів звуків

Звук

Рівень його інтенсивності (дБ)

Шелестіння листя

10

Шепітне мовлення

25–30

Мовлення середньої гучності

60–70

Оркестр, голосна музика по радіо

80

Шум в поїзді метро

90

Удари молотка по стальній плиті

100

Шум авіаційного мотору

120

Сурдопедагогіка (від лат. surdus – глухий) – педагогічна наука, яка вивчає особливості розвитку, навчання і виховання осіб з порушеннями слухової функції.

Глухота – це тяжкі порушення слуху, внаслідок яких людина не здатна сприймати звукову інформацію в будь-яких або майже будь-яких формах.

Порушення слуху – це постійне або тимчасове погіршання слуху. Люди з порушеним слухом звичайно здатні сприймати певні звукові сигнали, зокрема мову.

Види втрати слуху

Кондуктивна втрата слуху

Сенсорно-невральна втрата слуху

Змішана втрата слуху

Центральна втрата слуху

Захворювання чи травми зовнішнього і середнього вуха або звукопровідних шляхів. Компенсація за допомогою слухових апаратів або лікування хірургічним шляхом.

 

Наслідок ураження волоскових сенсорних клітин внутрішнього вуха або з'єднаних з ними нервів. Коливається у межах від невеликої до глибокої. Часто люди з такими вадами по-різному сприймають звуки різних частот, що заважає їм використовувати слухові апарати.

Комбінування кондуктивних і сенсорно-невральних уражень зовнішнього і внутрішнього вуха

Порушення нервів або інших клітин центральної нервової системи.

 

Групи дітей відповідно до ступеня порушення слухової функції і часу виникнення відхилення

глухі

зі зниженим слухом (слабочуючі)

пізнооглухлі

Діти з цілковитою відсутністю слуху або його значним зниженням, за якого сприймання, розпізнавання і самостійне оволодіння усним мовленням (спонтанне формування мовлення) є неможливим. Залишковий слух у дитини дозволяє їй сприймати окремі інтенсивні звуки, фонеми, які вимовляються надзвичайно голосно біля вушної раковини. При глухоті самостійне сприймання розмовного мовлення є неможливим. Діти можуть сприймати розмовне мовлення  за допомогою слухового аналізатора лише при слухопротезуванні.

Діти зі зниженим слухом (слабочуючі)  – це діти з частковою недостатністю слуху, що дозволяє їм самостійно накопичити певний словниковий запас (часто неповний, дещо спотворений), оволодіти певною мірою граматичною будовою мовлення, його лексичною стороною, але в цілому призводить до яскраво виражених порушень мовленнєвого розвитку.

Пізнооглухлі – це люди, які втратили слух у віці, коли їхнє мовлення було більшою або меншою мірою сформоване. Рівень збереженості мовлення залежить від віку, в якому дитина втратила слух, розвитку її мовлення та умов, за яких формується особистість дитини.

Особливості роботи педагогів з такою дитиною:

  • робоче місце дитини має бути розташовано так, щоб вона завжди добре бачила обличчя вчителя;
  • слід вимагати від дитини, щоб вона завжди дивилась на вчителя у момент його мовлення;
  • слід контролювати, чи почула й зрозуміла дитина матеріал;
  • необхідно приділяти увагу корекції звуко-буквеного складу слів;
  • дуже корисно разом з дитиною усно промовляти слова, після правильного їх прочитання;
  • якщо дитина припускається помилок на письмі, то їх не просто треба виправити, а й проаналізувати з дитиною звуковий склад слова, записати його правильно декілька разів;
  • роботу над звуковим складом слова необхідно проводити з використанням звукопосилюючої апаратури або вимовляти слова біля самого вуха дитини;
  • для уникнення помилок перед диктантом повідомити учню, про що йдеться у тексті; заздалегідь ознайомити із складним для нього звуко-буквеним складом, значенням і граматичним оформленням слів і словосполучень;
  • слід спеціально готувати учня до переказу. Наприклад, спочатку пропонують учневі почитати текст про себе, потім послухати, як читає вчитель. Якщо й після цього учневі важко переказувати самостійно, то скласти з ним разом запитання чи план до тексту;
  • дитині важливо побільше читати самостійно;
  • всі нові слова необхідно давати дитині у писемній формі;
  • на уроках математики особливу увагу приділяти розумінню словесної умови задачі, застосовувати наочні засоби;
  • на всіх уроках необхідно проводити роботу з розвитку мовлення дитини.

         Навчання і виховання дитини з вадами слухової функції має бути поєднане із оздоровленням, корекційними заняттями сурдопедагога з розвитку слуху і мовлення.

 

Фото ілюстративне

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора